football jerseys wholesale | Authentic Jerseys Wholesale | sports jerseys wholesale | football jerseys wholesale | throwback nba jerseys | Wholesale Soccer jerseys | chinese wholesale jerseys | Cheap Jerseys | Cheap NFL Jerseys

bccadmin bccadmin

В жовтні 2018 року були започатковані експерименти зі створення ЛК горіха чорного безпосереднім висівом насіння на лісокультурній площ. Метою було 1) порівняти схожість очищеного насіння весною та у шкірці з осені; 2) перевірити реакцію на підживлення добривами з підвищеним вмістом фосфору; 3) дослідити алелопатію горіха до трав’яної рослинності. Читати далі…

Роман Любека

Минулого року я вже експериментував з вирощуванням сіянців горіха чорного з закритою кореневою системою. Виросли досить потужні сіянці з розвинутою кореневою системою. Причому варто зазначити, що у горіха сформувався чітко виражений стрижневий корінь, котрий пошкоджується при пересадці або вирощуванні в касетах. Навіть з самим великим об’ємом луночки.

Тому хотілося перевірити, чи є сенс створювати лісові культури безпосереднім висівом на лк-площі без попереднього вирощування садивного матеріалу у розсаднику. Не важливо з відкритою чи закритою кореневою системою. Тобто – хочу знати, як себе поводитиме горіх чорний вирощений в лісі з нас

Інша питання, котре я мав на меті з’ясувати – чи варто звільняти насінину від шкірки. Це, насправді, досить складно – вона не відходить як у горіха волоського, при тому є дуже сильним барвником. Руки не міг відмити більше тижня.

Третє, що хотілося б перевірити – здатність горіха чорного конкурувати з трав’яною рослинністю. Про алелопатію цього деревного виду стосовно інших деревних видів згадується в багатьох джерелах. Маю сподівання, що його фітонциди також здатні пригнічувати розвиток трав’яної рослинності також.

Ну і останнє. Як відомо, горіх чорний вибагливий до поживності грунту. Тому дуже цікаво спостерігати за його зростанням в не дуже сприятливих для ного умовах. Також, як і для сіянців дуба звичайного, маю намір протягом 2-х років підживлювати молоді дерева вже на лісокультурних площах.

Світло – необхідна умова життя. Джерелом природного денного світла на планеті є вся атмосфера, завдяки наявності в ній прямої радіації, що потрапляє на землю у вигляді сонячного проміння, а також розсіяної радіації. Читати далі …

Світло – необхідна умова життя. Джерелом природного денного світла на планеті є вся атмосфера, завдяки наявності в ній прямої радіації, що потрапляє на землю у вигляді сонячного проміння, а також розсіяної радіації.

Світло як форма сонячної енергії використовується зеленими рослинами, у тому числі і деревними, для асиміляції вуглецю із вуглекислого газу повітря, перетворюючи променисту енергію в енергію хімічних зв’язків органічних речовин шляхом фотосинтезу.

При участі світла, як кліматичного фактора, проходять наступні процеси: фотосинтез, дихання, транспірації, утворення хлорофілу, обмін речовин між клітинами, формування та проростання насіння, ріст сходів та самосіву, формування та ріст деревостанів, плодоношення деревних порід.

Дія світла на деревні види залежить від його якості, складу (довжини хвилі), інтенсивності, періодичності та тривалості освітлення.

К.А. Тімірязєв встановив, що вирішальну роль у процесі фотосинтезу відіграють теплові промені – червоні, жовтогарячі та жовті, які сприяють, також, проростанню насіння та видовженню сходів. Транспірація відбувається під впливом усіх променів, але переважно жовтих. Фіолетові, сині та голубі промені беруть участь у процесах росту, зокрема, при утворенні і розвитку бруньок, листя, квітів, плодів, деревини. Ультрафіолетові промені гальмують ростові процеси, а ближня інфрачервона радіація створює тепловий ефект через поглинання її водою клітин.

У лісознавстві прийнято силу (інтенсивність) світла вимірювати в люксах (лк). У середніх широтах освітленість відкритого місця знаходиться в межах 100- 150 тис. лк. Під наметом зімкнених дібров вона становить 1-2 тис. лк, а на галявинах – ЗО тис. лк. Для більшості аборигенних деревних видів максимальна продуктивність фотосинтезу відбувається при освітленості у 40-50 тис. лк, оптимальна – в межах 20-25 тис. лк.

В умовах лісового насадження світло може надходити з різних сторін. Виділяють такі види освітлення (за І. Візнером):

  • Верхнє, яке падає на крони і листя зверху.
  • Бокове, яке падає на тризонтальну або вертикальну поверхню під кутом. Джерелом такого освітлення може бути як Сонце, так і відбите світло від небосхилу, інших дерев, скелястої поверхні у горах тощо.
  • Наскрізне – це промені, які проникають крізь намет лісу: просвіти між деревами та листям.
  • Нижнє – відбите від поверхні грунту або води.

Потреба у світлі у різних видів різна, тому їх поділяють на світловибагливі і тіньовитривалі.

Під світловибагливістю розуміють не стільки потребу у світлі, скільки негативну реакцію на затінення. Під тіньовитривалістю розуміють здатність зберігати відносно високу активність фотосинтезу при затіненні та знаходитися тривалий час у затіненні.

Світлолюбним деревним видам, як правило необхідне верхнє освітлення або поєднання його з боковим і наскрізним. Більшість тіньовитриватих видів добре почуваються при наявності тільки бокового, або наскрізного освітлення.

Лісівники здавна намагалися встановити кількісні показники ступеня тіньовитривалості деревних видів. Я.С. Медведев був одним з перших дослідників оцінки ступеня тіньовитривалості деревних видів із застосуванням таксаційного методу. Даний метод заснований на порівнянні відносних висот, тобто відношення висоти дерева до його діаметра, які виражені в однакових одиницях виміру. Пізніше Я.С. Медведев запропонував шкалу тіньовитривалості деревних видів, прийнявши величину відносних висот для берези за 1,00.

Турський М.К. розробив шкалу світловибагливості, яка обумовлена принципом затінення сіянців. Починаючи з найбільш світловибагливого деревного роду, шкала М.К. Турського мас такий вигляд: модрина, береза, сосна, тополя, верба, дуб, ясен, клен, вільха, в’яз, липа, граб, ялина, бук, ялиця, тис, ялівець.

Погребняк П.С. навів детальну шкалу-класифікапію деревних порід за ступенем їх тіньовитривалості.

Картинки по запросу шишки сосни

Збереження насіння з мінімальною втратою його посівної якості забезпечується дотриманням умов, необхідних для підтримання життєздатності зародка й усунення пошкоджень хворобами, шкідниками та гризунами. Природну властивість насіння зберігати життєздатність в несприятливі періоди використовують для господарського зберігання насіння. При цьому беруть до уваги те, що насінню різних деревних видів притаманні різні терміни збереження життєздатності. Читати далі…

Збереження насіння з мінімальною втратою його посівної якості забезпечується дотриманням умов, необхідних для підтримання життєздатності зародка й усунення пошкоджень хворобами, шкідниками та гризунами.

Насіння втрачає життєздатність внаслідок використання запасних поживних речовин у процесі дихання, накопичення в насінні отруйних продуктів життєдіяльності й руйнування ядер ембріональних клітин, а також внаслідок дії на насіння чинників навколишнього середовища, які пришвидшують біологічні процеси в насінні.

Природну властивість насіння зберігати життєздатність в несприятливі періоди використовують для господарського зберігання насіння. При цьому беруть до уваги те, що насінню різних деревних видів притаманні різні терміни збереження життєздатності.

Насіння родів Salix, Ulmus, Populus зберігає схожість лише протягом декількох днів або тижнів. Життєздатність насіння ялиці зберігається до 2 років, але через рік вона знижується майже вдвічі. До 2 років можна зберігати насіння клена, берези, вільхи, ліщини; 2- 3 роки – граба, сосни, бирючини; до 5 років – насіння ялини. Насіння кедра гімалайського зберігає схожість лише протягом 4-5 місяців.

Наведені терміни зберігання насінням життєздатності відображають усереднені властивості того або іншого виду. Водночас деяке насіння дерев і чагарників спроможне зберігати життєздатність набагато довше. Ця біологічна особливість підвищує можливість виживання виду у разі тривалого впливу несприятливих умов.

Під час зберігання насіння зазнає дії різних чинників навколишнього середовища, основними серед яких є вологість, температура та кисень.

Насінню властива гігроскопчність, тобто здатність поглинати або віддавати воду у вигляді пари. Завдяки гігроскопічним властивостям вологість насіння змінюється разом зі зміною вологості атмосферного повітря. Підсихання або зволоження насіння, яке зберігається відкритим способом, відбувається доти, доки не усталиться рівновага між тиском водяної пари в насінні та у повітрі.

Вологість насіння, яка встановилася при певній відносній вологості повітря й температурі, називається рівноважною. Рівноважна вологість насіння залежить від температури та вологості повітря, стиглості насіння, його хімічного складу. Насіння, зібране в ранній фазі стиглості, при одних і тих же умовах має вищу рівноважну вологість, ніж стигле насіння. За величиною рівноважної вологості складають спеціальні номограми, які використовують при вентилюванні посівного матеріалу, що зберігається в насіннєсховищах.

Вода, яка є в насінні, прискорює всі біохімічні процеси, зокрема дихання. Тому інтенсивність дихання насіння великою мірою залежить від кількості води, яка в ній міститься. Вологість насіння, при якій у клітинах з’являється вільна вода, що хімічно не зв’язана з молекулами органічних речовин та активізує процес дихання, називається критичною. У разі зберігання насіння з вологістю, нижчою від критичної, воно має менше вільної води, дихання відбувається слабо і всі процеси  обміну речовин, що спричиняють старіння насіння, загальмовані. Таке насіння може зберігатися тривалий час.

Під час зберігання насіння, вологість якого вища від критичної, в ньому активізується дихання, що призводить до швидкого зниження життєздатності та скорочення тривалості його життя.

Особливості цих процесів можна пояснити різними видами дихання насіння. При аеробному диханні насіння поглинає кисень з повітря та виділяє вуглекислий газ, воду й тепло. При анаеробному диханні використовується кисень, який є в – насінині, з виділенням вуглекислого газу, етилового спирту й тепла. Останній вид дихання властивий переважно сухому насінню, але зі збільшенням його вологості починає переважати аеробний процес внаслідок розчинення ферментів і підвищення інтенсивності дихання.

Дихання сухого насіння відбувається за рахунок запасних речовин, які легко окислюються киснем. Тому життєві процеси при анаеробному диханні перебігають дуже повільно, внаслідок чого насіння тривалий час зберігає життєздатність. Сильно зневоднене насіння впадає у стан вимушеного або глибокого спокою (анабіоз) і
тривалий час зберігає здатність до проростання.

Таким чином, дихання насіння залежить від кількості незв’язаної (вільної) води в ньому і може бути істотно сповільнене шляхом зневоднення насіння. Саме на цьому ґрунтується зберігання насіння в герметично закритих бутлях. Однак штучне припинення доступу повітря до насіння з підвищеною вологістю не зменшує інтенсивності дихання, а спричиняє загибель насіння. Тому насіння підвищеної вологості заборонено зберігати в герметично закритій тарі.

Вологість насіння впливає не тільки на інтенсивність його дихання, але й на процес розвитку мікрофлори на поверхні насіння. При тривалому зберіганні вона є однією з причин зниження посівної якості насіння. На сухому насінні мікроорганізми розвиваються набагато повільніше, ніж на вологому. Тому зниження вологості насіння також послаблює розвиток мікрофлори. Насіння, що втратило схожість, є найбільш сприятливим середовищем для розвитку мікроорганізмів.

При високих вологості й температурі повітря особливо небезпечними є плісеневі гриби. На поверхні насіння спори утворюють грибницю й органи плодоношення. Незначне зволоження насіння та підвищення температури середовища призводить до бурхливого розвитку фітопатогенів і загибелі насінного матеріалу.

Дотримування правил зберігання насіння дає змогу уникнути розвитку та руйнівної дії мікроорганізмів. Інтенсивність дихання насіння залежить не тільки від вологості, але й від температурних умов зберігання насінного матеріалу: низькі температури сповільнюють інтенсивність дихання вологого насіння, тоді як підвищені – стимулюють цей процес. Знижені температури сповільнюють також розвиток мікрофлори на поверхні насіння. Консервуючу здатність низьких температур широко використовують на практиці при зберіганні насіння.

Під впливом змінних температур посилюється дихання, оскільки температурні перепади виводять насіння з рівноважного стану.

Таким чином, поєднання високих температур і вологості середовища в процесі зберігання насінного матеріалу підвищує інтенсивність біохімічних процесів у насінні, що призводить до втрати запасної поживної речовини, яка потрібна для проростання насіння та росту сходів.

Як і будь-який живий організм, насінина в процесі дихання поглинає кисень, виділяючи воду та вуглекислий газ. У разі вільного доступу повітря насіння починає дихати інтенсивніше. Вологе насіння потребує більше кисню. У тарі з обмеженим доступом повітря тривалий час можна зберігати лише сухе насіння.

Під час зберігання насіння у процесі дихання постійно виділяє фізіологічне тепло, яке може спричиняти самозігрівання насінного матеріалу. При цьому процес життєдіяльності насіння посилюється, від чого знижується його посівна якість. Тому під час зберігання насіння слід регулярно відводити фізіологічне тепло в міру його накопичення.

Насіння деревних видів, яке призначене для висівання, зберігають у сухих пристосованих для зберігання приміщеннях або в спеціальних складах – насіннєсховищах, побудованих за типовими проектами. Насіннєсховища обладнані приладами для реєстрації температури та вологості повітря всередині приміщення, вентиляційними системами, що створюють оптимальні умови для збереження високої посівної якості насіння.

Відносна вологість повітря у складі не повинна перевищувати 70%. Посівна якість насіння більшості видів найкраще зберігається при постійній температурі від 0 до +5°С, ялини, сосни, модрини – від 0 до +5…10°С. Постійна знижена температура на складах підтримується холодильними установками.

Насіння у складах зберігають відкритим (у мішках, ящиках, засіках, насипом тощо) або закритим способом у герметично закупореній тарі (бутлях, поліетиленових балонах, поліетиленових мішках, каністрах, контейнерах тощо). Тара повинна бути сухою, міцною, чистою та продезинфікованою. Заборонено зберігати насіння в тарі зпід цукру, солі, хімічних речовин.

Отже, три основні чинники – вода, температура та кисень повітря визначають тривалість зберігання та збереження високої осівної якості насінного матеріалу.

seeds transit to granaryВсесвітній банк насіння – це єдине у світі такого типу сховище, яке може витримати найпотужніші земні катаклізми, такі як ядерний вибух, наслідки падіння астероїда або смертельно небезпечний для рослин вірус, і навіть якщо припиниться надходження електроенергії, воно здатне зберігати зразки протягом 200 років. На сьогодні хоча б один пакетик “на чорний день” зберігають 218 держав, а рекордсменом є Індія – майже 70 тис. зразків. Зараз в сховищі знаходиться 860 тисяч зразків практично з кожної країни світу. Читати далі…

Всесвітнє зерносховище (англ. Svalbard Global Seed Vault) — унікальна споруда в горах острова Шпіцберген, неподалік від норвезького міста Лонг′їр (норв. Longyearbyen). Офіційне відкриття сховища відбулося 26 лютого 2008 р.

ВБН почали будувати в 2006 році на Шпіцбергені під егідою ООН для збереження посадкового матеріалу всіх сільгоспрослин, існуючих в світі. Відкрили його в лютому 2008 р. Проект здійснено на кошти Норвегії та спонсорів, зокрема фонду Рокфеллера, Білла Гейтса і ряду зарубіжних приватних компаній, і обійшовся всього в $ 9,6 млн.

Spitzbergen
На вибір місця вплинули віддаленість від місць цивілізації –  по прямій 540 км морем на північ, а також наявність на Шпіцбергені вічної мерзлоти і скельних порід (дешевше підтримувати низьку температуру в сховище і захист від землетрусів). ВБН знаходиться на 120-метровій глибині всередині скелі і на висоті 130 м над рівнем моря. Являє собою бункер, в якому можна розмістити 4,5 млн пакетів із зразками насіння (максимум по 500 шт. кожного виду), або 2,25 млрд насіння. Кожна країна світу отримала в ньому відсік, але поки скористалися 218 держав з 240 країн і територій планети, розмістивши менш 1 млн пакетів. Бункер з’єднаний з галереєю, яка веде до виходу, перекритому вибухобезпечними дверима. Стіни галереї зроблені із залізобетону товщиною 1 м і здатні витримати влучення ядерної боєголовки або землетрус. Галерея розділена на шлюзи п’ятьма дверима з кодовими замками і обладнана датчиками руху. «Додаткову безпеку» забезпечують ще й білі ведмеді, яких на острові більше, ніж людей

granary plan

seeds transit to granary
Насіння зберігаються при температурі -18 ° С, тому  воно повинно зберігати схожість не менше 100 років. Низька температура підтримується холодильними установками, що працюють на місцевому вугіллі.Вони також упаковані в запаяні пакети, які схожі на алюмінієву фольгу, і складені в спеціальні запломбовані контейнери. Насіння поміщаються на стелажі, розташовані всередині сховища. Таким чином, обмежений доступ кисню і низька температура уповільнюють процеси метаболізму і старіння насіння рослин. У свою чергу вічна мерзлота є гарантією того, що насіння зможуть зберегти свою схожість навіть в тому випадку, якщо система електропостачання сховища вийде з ладу.

seeds in vault

В першу чергу на зберігання відправляють насіння рослин, які вживаються в їжу, є невибагливими і дозволяють вести стійке землеробство, наприклад, богарне – без штучного поливу. Це має значення перш за все для країн, що розвиваються, де забезпечення продуктами харчування є важливим завданням. При цьому намагаються урізноманітнити сорти однієї культури, щоб мати можливість виводити нові сорти. “Піонерами” стали країни Африки: 7000 зразків з 36 країн, зібраних фахівцями Міжнародного інституту тропічного сільського господарства в Нігерії, помістили в вічну мерзлоту.

Основна мета проекту — збереження генофонду сучасних зернових на випадок локальних, або навіть глобальних катастроф, що дасть можливість завжди відновити ті види зернових рослин, які повністю зникнуть з біосфери Землі. За останні роки, деякі національні генофонди зернових у країнах Африки і Південно-Східної Азії були частково, або повністю зруйновані через військові конфлікти, чи в результаті громадянської війни. На сьогодні існують приблизно 1 400 колекцій різних урожаїв зернових у всьому світі, і багато з них знаходяться у країнах з нестабільною/загрозливою політичною чи екологічною ситуацією. У завершеному вигляді Банк буде містити до 3 000 000 різного насіння із усього світу.

На сьогодні хоча б один пакетик “на чорний день” зберігають 218 держав, а рекордсменом є Індія – майже 70 тис. зразків. Зараз в сховищі знаходиться 860 тисяч зразків практично з кожної країни світу.

 seeds package

Сховище відкривається 3-4 рази на рік, зазвичай взимку, щоб менше витрачати енергії на охолодження і працюють там, як правило, тільки норвезькі фахівці. Що примітно – отримати зразки може лише та країна, яка їх розмістила в ВБН. Це не єдине сховище в світі, їх приблизно 1400, але норвезьке – найбільше і найбезпечніше. Наприклад, Ірак і Афганістан позбулися банків насіння через війну, а банк на Філіппінах зруйнував потужний тайфун. На видачу ВБН відкрили один раз в 2015 р, на прохання Сирії – їх вчені попросили видати 130 ящиків з 325 збережених там. Причина – Міжнародний центр досліджень агрономії посушливих районів в сирійському місті Алеппо серйозно постраждав в ході громадянської війни. У ящиках були насіння пшениці, вівса і деяких трав, призначені для вирощування в посушливих умовах.

Україна вперше відправила зразки насіння в сховище на Шпіцбергені в 2010 році. Рішення приймалося на рівні Кабміну, а підбором колекції і її відправкою займалися фахівці Національного центру генетичних ресурсів рослин України з Інституту рослинництва, який знаходиться в ХарковіУ червні 2017 року до сховища на довічне зберігання передані унікальні сорти миронівської селекційної пшениці, виведені науковцями України. На сьогодні наша країна надала близько 2633 зразків пшениці, нуту, чини, квасолі, сочевиці та інших рослин.

У більшості країн світу, в тому числі і в Україні, є свої резервні сховища зразків насіння сільськогосподарських рослин, вирощуваних в регіоні. У Національному сховище знаходяться близько 75 тис. генотипів. Це зернові, зернобобові, круп’яні та технічні культури, овочеві, плодові, кормові і навіть ряд декоративних рослин, але в пріоритеті у центру зберегти цінні зразки сільськогосподарських культур. Зразки українського походження становлять 35%, решта виведені за кордоном. На довготривалому зберіганні (при температурі -20 °С) знаходиться понад 60 тис. зразків, на середньостроковому зберіганні (при +4 °С) – 13,5 тис. зразків.

Створення «Сховища Судного дня», як його дуже люблять називати ЗМІ, має кілька причин і не всі вони пов’язані з кінцем світу. По-перше, воно призначене для збереження сільгоспкультур, які адаптовані під різні кліматичні умови. По-друге, це свого роду сейф. Тобто якщо в результаті воєн чи природних катастроф країни втратять свої насіння, то колекцію можна буде заповнити за рахунок зерна, яке зберігається в сховищі. Якщо щось піде не так, то можна буде завжди почати спочатку. До того ж, сховище почало показувати свою корисність вже зараз, а через зміну клімату важливість цієї споруди тільки зросте з часом.

Це єдине у світі такого типу сховище, яке може витримати найпотужніші земні катаклізми, такі як ядерний вибух, наслідки падіння астероїда або смертельно небезпечний для рослин вірус, і навіть якщо припиниться надходження електроенергії, воно здатне зберігати зразки протягом 200 років.

Похожее Ð¸Ð·Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½Ð¸ÐµВ Україні площа вкритих лісом територій становить 9,6 мільйонів гектарів. У Німеччині – 11 мільйонів, не набагато більше. При цьому Німеччина щороку заготовляє утричі більші обсяги деревини, ніж Україна. Нашому суспільству нав’язують думку про те, що різати і продавати ліс – це щось погане і неправильне. Втім, якщо ознайомитися з фактами, то вимальовується цілком інша картина. Читати далі…

Інформація взята із ТЕКСТИ.ORG.UА. Автор статті Павло Контрактович.

В Україні площа вкритих лісом територій становить 9,6 мільйонів гектарів. У Німеччині – 11 мільйонів, не набагато більше. При цьому Німеччина щороку заготовляє утричі більші обсяги деревини, ніж Україна. Нашому суспільству нав’язують думку про те, що різати і продавати ліс – це щось погане і неправильне. Втім, якщо ознайомитися з фактами, то вимальовується цілком інша картина.

Міф №1. Ліс взагалі не можна рубати, це йому шкодить

Навпаки – лісу шкодить, якщо його не рубати. Аби в лісі росли здорові дерева, його необхідно освітлювати, проріджувати, робити так звані прохідні вирубки. Інакше ліс буде захаращений сухостоєм (розсадник шкідників і ідеальне середовище для пожеж), дерева в ньому хворітимуть, душитимуть одне одного через брак сонячного світла тощо. Більше того, рано чи пізно будь-яке дерево в лісі доведеться зрубати – бо якщо цього не зробити, воно струхлявіє від старості, впаде і згниє. І нічим не покращить ні екосистему лісу, ні економіку країни, де цей ліс знаходиться.

Ніякої сенсації тут немає – саме так ведеться лісове господарство в усіх цивілізованих країнах світу. І не треба вигадувати якісь специфічні українські велосипеди чи намагатися бути більшими католиками, ніж Папа Римський.

Недоторканна лісова екосистема існує – у заповідниках зонах, де заборонена господарська діяльність. В усіх інших умовах ліс – це сировинний ресурс, відновлюваний і недорогий. Його можна і треба використовувати.

 

 Заготівля лісу в різних країнах світу

 

Міф №2. Ліс на продаж рубають тільки бідні й нерозвинені країни

Аби спростувати цей міф, достатньо подивитися статистику виробництва деревини. За даними Євростату в 2014-му році трійку найбільших заготівельників лісу-кругляку  в Євросоюзі складали Швеція, Фінляндія і Німеччина. Високорозвинені, високотехнологічні країни з високим рівнем життя. Як бачимо, вирубка лісу для них є не просто прийнятною – це один з основних видів економічної діяльності.

Світовий лідер з виробництва лісу-кругляку – Сполучені Штати Америки, найбагатша і найпотужніша країна планети. У 2014 році тут заготували майже 400 мільйонів кубічних метрів круглої деревини. Як бачимо, багаті країни заготовляють ліс у таких обсягах, що багатьом бідним і не снилося.

Міф №3. На експорті лісової продукції мало що заробиш

Навпаки. За даними Департаменту сільського господарства США у 2014 році Сполучені Штати експортували деревообробну продукцію на суму 9,7 мільярдів доларів. Але цікава навіть не ця цифра сама по собі, а те, що з-поміж експорту продуктів рослинництва вищі показники за обсягом продажів – лише в американської кукурудзи та сої. І ту, й іншу культури вирощують у США в колосальних обсягах. А ліс дає порівняні з ними експортні доходи. Американська влада вважає досягненням те, що країна є четвертим у світі експортером деревообробної продукції (після Євросоюзу, Китаю та Канади) і зберігає за собою 10% глобального ринку.

 Заготівля лісу в Євросоюзі. Жовтий колір – листяні види, зелений – хвойні

 

У Європі – схожа картина. Виробництво, пов’язане з лісовим господарством, становить понад 7% у виробничому ВВП Євросоюзу, і забезпечує три з половиною мільйони робочих місць. ЄС експортує близько 20% від виробленої з лісової сировини продукції – на суму приблизно 90 мільярдів євро.

Міф №4. На відміну від України, розвинені країни експортують не кругляк, а пиломатеріали і столярну продукцію

Подивимося структуру експорту лісопромислової продукції – на прикладі тих же США. Сполучені Штати в 2014-му році експортували ліс-кругляк (logs) на суму 2,4 млрд доларів. Це друге місце в структурі експорту після пиломатеріалів  (lumber), де виторг становив 3,4 млрд доларів.

Цікавий факт: головним покупцем американського лісу є Китай. І чомусь дядька Сема не лякає страшилка, якою страхають дядька Івана в Україні: “От як скасують мораторій – так зразу весь український ліс куплять китайці”. Якщо є попит – хай купують хоч китайці, хоч араби, хоч марсіани.

Ця ж діаграма спростовує поширену в Україні міфологему: “Навіщо продавати ліс, давайте виготовляти з нього столярні вироби й експортувати їх”.

Як бачимо, в США усі столярні вироби (від збірних дерев’яних будиночків до бочок) займають у структурі експорту лише третє місце. І приносять майже вдвічі менше доходу, ніж експорт колод. Чому так? Бо у світі існує попит на колоди, який перевищує попит на столярні вироби. А попит, як відомо, породжує пропозицію.

Міф №5. Україна вирубує ліс більше за всіх у Європі

Неподобство – робити висновки, не ознайомившися з фактами. Згідно зі звітом Державного агентства лісових ресурсів України за 2016 рік, підприємствами галузі від усіх видів рубок заготовлено 16,4 млн куб. м.  деревини.

А ось показники країн Євросоюзу (дані за 2014 рік): Швеція – 73,3 млн куб. м, Фінляндія – 57 млн куб. м, Німеччина – 54,3 млн куб. м, Франція – 51,8 млн куб. м. Навіть сусідня Польща заготовила понад 40 млн  куб. м. На цьому фоні українські лісозаготівлі виглядають вельми скромно.

 

Дивимося далі. Площа України 603 628 – квадратних кілометрів, а площа Німеччини – 357 168. В Україні площа вкритих лісом територій становить 9,6 мільйонів гектарів. У Німеччині – 11 мільйонів, не набагато більше.

При цьому Німеччина щороку заготовляє утричі більші обсяги деревини, ніж Україна. Про те, як німці дбають про екологію і захист довкілля, навряд чи треба розповідати. Але вони чомусь не бояться таких масштабів вирубок, до яких Україні ще дуже далеко.

Міф №6. От за радянських часів ліс берегли, а зараз рубають усе що бачать

Темпи лісозаготівлі в УРСР в 1960-ті роки були лише трохи меншими, ніж зараз. Старий радянський довідник наводить статистику відпуску лісу по республіках – 14,3 млн куб. м у 1965-му році. Звертає на себе увагу також ріст темпів лісозаготівлі – в два рази порівняно з 1940 роком. Тобто, півстоліття тому ліс в Україні рубали приблизно в тих же обсягах, що і зараз. Як бачимо, до зникнення лісів це не призвело.

Заготівля лісу в республіках колишнього СРСР. Нинішні показники – 16 млн куб. м – не набагато
більші за 14,3 млн куб. м в 1965-му році

 

Таким чином, ситуація з вирубкою лісу в Україні аж ніяк не є критичною – якщо оцінювати її за обсягами лісозаготівлі. Більше того, при запровадженні в нас “європейського підходу” до лісокористування вирубка мала б зрости в рази.

Так чому ж навколо лісового питання в Україні створено таку панічну атмосферу?

Виглядає так, що ситуація навколо лісоматеріалів аналогічна до ситуації з ринком землі. Потужне політичне лобі роками блокує вільний продаж сільськогосподарських земель – мотивуючи це тим, що “землю продадуть, а селяни залишаться ні з чим”. А в реальності ті селяни, які нібито можуть постраждати від втрати своїх земельних паїв, давно вже ними не розпоряджаються. Вони або продали свою землю за сірими схемами (розкриття яких дуже не до вподоби українським нео-латифундистам – адже виявиться, що тисячі гектарів, якими вони користуються як власники, насправді належать комусь іншому), або здають в оренду за безцінь. Тому для них поява вільного ринку земель нічого не змінить по факту. Зате вона серйозно зашкодить інтересам «тіньових розпорядників» цих земельних ресурсів – бо їм доведеться або підтверджувати своє право власності, або відмовлятися від землі, яка їм не належить. Натомість легальна власність – це податки, це облік ресурсів, це вільний ринок зі справедливою ціною.

Цей знімок використовують для ілюстрації криків типу:
“ААААА! Наш ліс вивозять! Активісти знайшли вагони, забиті кругляком!”

 

З лісовим господарством та ж ситуація. Агітатори за мораторій на експорт лісу люблять розміщувати в соцмережах фото вагонів з колодами – мовляв, дивіться, яке неподобство, наші ліси безкарно вирубують і вивозять за кордон. При цьому вони чомусь не беруть до уваги те, що це неподобство коїться саме в умовах мораторію, який забороняє експорт лісу-кругляку. Але цей ліс виїздить за кордон під виглядом так званої дров’яної деревини – за підтримки місцевої влади і «своїх людей» на митниці і кордоні.

Статистика підтверджує цю версію. За вже згаданим звітом Держлісагентства, на так званих рубках головного користування (промислове вирубування лісу з метою заготовки лісоматеріалів) в Україні в 2016-му було отримано 7,45 мільйонів кубометрів ділової деревини. А от обсяги лісу-кругляку, який був реалізований на внутрішньому і зовнішньому ринках, більш майже в два рази – понад 14 мільйонів кубометрів. З них на зовнішній ринок пішли 2,55 мільйонів кубометрів деревини (попри мораторій, дозволено експортувати дров’яну деревину, а до 1 січня 2017 року – і сосновий кругляк).

Єдиний спосіб навести лад у лісовому господарстві – це знищити  тіньовий промисел. Ліс – це товар, який можна і треба виробляти, продавати і експортувати. Лише це дасть змогу як контролювати вирубку, так і відновлювати лісові ресурси.